Читання результатів
Після solve() результати читають із вузлів і стрижнів для заданого випадку навантаження. Усі приклади на цій сторінці читають одну модель: шарнірно оперту балку прольотом 6 m із перерізом IPE 200 без деформації зсуву, із силою 20 kN на відстані 2 m від A:
import { DofID, LinearStaticSolver } from '@edubeam/fem'
const solver = new LinearStaticSolver()
const { domain } = solver
domain.createMaterial(1, { e: 210e9, g: 81e9 })
domain.createCrossSection(1, { a: 28.5e-4, iy: 1943e-8, k: 1e32 }) // без деформації зсуву
const A = domain.createNode('A', [0, 0, 0], [DofID.Dx, DofID.Dz])
const B = domain.createNode('B', [6, 0, 0], [DofID.Dz])
const beam = domain.createBeam2D(1, ['A', 'B'], 1, 1)
const lc = solver.loadCases[0]
lc.createBeamConcentratedLoad(1, [0, 20e3, 0, 2], true)
solver.solve()
Що де читати
| Результат | Виклик | Повертає |
|---|---|---|
| Реакції | node.getReactions(lc) | { dofs, values }: N, N·m |
| Переміщення | node.getUnknowns(lc, dofs) | m, rad |
| N, V або M у точці | beam.computeBendingMomentAt(lc, x) | число: N, N·m |
| N, V або M уздовж стрижня | beam.computeBendingMoment(lc, n) | { x, M }, n + 1 точок |
| Пружна лінія | beam.computeLocalDefl(lc, n) | { u, w }, n + 1 точок, m |
| Кінцеві зусилля | beam.computeEndForces(lc) | матриця mathjs із 6 значень |
Для N і V є методи computeNormalForceAt і computeShearForceAt, computeNormalForce і computeShearForce, які повертають { x, N } і { x, V }. Правила знаків наведено на сторінці Одиниці та правила знаків.
Реакції
getReactions повертає по одній реакції на кожен ступінь вільності, закріплений опорою: dofs їх перелічує в тому порядку, у якому їх передано в createNode, а values містить реакції в тому самому порядку. values — це матриця mathjs, коли реакцій кілька, і звичайний масив, коли реакція одна, тож невелика допоміжна функція в будь-якому разі перетворить її на масив:
/** Перетворює матрицю mathjs, масив або число на звичайний масив. */
const list = (v: unknown): number[] =>
typeof v === 'number'
? [v]
: Array.isArray(v)
? v
: (v as { toArray(): number[] }).toArray()
A.getReactions(lc).dofs // [0, 2]: DofID.Dx, DofID.Dz
list(A.getReactions(lc).values) // [0, -13333.3]
list(B.getReactions(lc).values) // [-6666.7]
Щоб вибрати одну реакцію незалежно від порядку, знайдіть її ступінь вільності: list(values)[dofs.indexOf(DofID.Dz)], як у прикладі з нерозрізною балкою.
Реакція — це сила, якою опора діє на конструкцію: −13 333 N уздовж z означає 13,3 kN, спрямовані вгору, . У вузлі з повернутими осями реакції подаються в цих осях; getReactions(lc, true) перетворює їх на глобальні й повертає всі три ступені вільності, з 0 там, де нічого не закріплено. Вузол без опори повертає { dofs: [], values: [] }.
Переміщення
getUnknowns читає будь-які ступені вільності вузла, закріплені чи ні:
list(A.getUnknowns(lc, [DofID.Dx, DofID.Dz, DofID.Ry])) // [0, 0, -0.0108924]
A повертається за годинниковою стрілкою на 0,010892 rad, . Якщо запитати один ступінь вільності, getUnknowns поверне звичайне число, хоча TypeScript оголошує матрицю: list впорається і з цим.
Внутрішні зусилля вздовж стрижня
Методи …At повертають значення на відстані x метрів від першого вузла стрижня:
beam.computeShearForceAt(lc, 1) // 13333.3 N
beam.computeShearForceAt(lc, 2) // -6666.7 N: у місці сили — значення за нею
beam.computeBendingMomentAt(lc, 2) // 26666.7 N·m: R_A · 2
Там, де зосереджена сила дає стрибок, значення точно в місці сили — це значення за нею, з боку більших x. Щоб прочитати значення перед силою, запитайте точку трохи ближче до початку, наприклад x - 1e-9.
Методи, що повертають масиви, обчислюють значення в n + 1 рівновіддалених точках стрижня, включно з кінцями:
beam.computeBendingMoment(lc, 3)
// { x: [0, 2, 4, 6], M: [0, 26666.7, 13333.3, 0] }, з точністю до округлення
Очікуйте похибок округлення на зразок -3.6e-12 там, де точне значення дорівнює 0: перед виведенням форматуйте числа за допомогою toFixed. Найбільше значення вздовж стрижня — це найбільше з густої вибірки, наприклад computeBendingMoment(lc, 500), як у прикладі з нерозрізною балкою. Під розподіленим навантаженням M є поліномом, тож його точний екстремум лежить там, де V перетинає нуль; @edubeam/plot знаходить його точно.
Пружна лінія
beam.computeLocalDefl(lc, 3)
// { u: [0, 0, 0, 0], w: [0, 0.0174279, 0.0152494, 0] }
computeLocalDefl повертає переміщення вздовж і поперек стрижня, u і w, у його локальних осях; computeGlobalDefl — ті самі точки в глобальних x і z. Прогин під силою, 17,43 mm, дорівнює . Пружна лінія між вузлами точна, а не інтерпольована з кінцевих значень. Як її намалювати, див. на сторінці Побудова епюр.
Кінцеві зусилля
beam.computeEndForces(lc).toArray()
// [0, -13333.3, 0, 0, -6666.7, 0]: X12, Z12, M12, X21, Z21, M21
Сили, якими два вузли діють на стрижень, у його локальних осях: це числа з таблиці застосунку Результати по елементах, пояснені в розділі Кінцеві зусилля.
Результати як числа для перевірки
Кожне значення вище збігається зі своєю аналітичною формулою. На сторінці Перевірка результатів вручну розібрано багато інших випадків із підручників, розрахованих цим самим розв’язувачем у вашому браузері.