Балки
Дві повні програми, які можна скопіювати й змінювати. Обидві використовують переріз без деформації зсуву (k: 1e32), тож їхні числа точно відповідають формулам теорії Ейлера–Бернуллі. Запускайте їх командою node cantilever.ts (Node 22.18 або новіший) у теці, підготовленій, як описано в розділі Встановлення.
Консоль
Довжина 4 m, защемлення в A, сила 18 kN донизу на вільному кінці:
import { DofID, LinearStaticSolver } from '@edubeam/fem'
const solver = new LinearStaticSolver()
const { domain } = solver
domain.createMaterial(1, { e: 210e9, g: 81e9 })
domain.createCrossSection(1, { a: 28.5e-4, iy: 1943e-8, k: 1e32 })
domain.createNode('A', [0, 0, 0], [DofID.Dx, DofID.Dz, DofID.Ry]) // защемлення
const tip = domain.createNode('B', [4, 0, 0]) // вільний
const beam = domain.createBeam2D(1, ['A', 'B'], 1, 1)
const lc = solver.loadCases[0]
lc.createNodalLoad('B', { [DofID.Dz]: 18e3 }) // 18 kN донизу на вільному кінці
solver.solve()
console.log(beam.computeBendingMomentAt(lc, 0)) // N·m у защемленні
console.log(tip.getUnknowns(lc, [DofID.Dz])) // m, прогин вільного кінця
-72000
0.09411072715241528
kNm, від’ємний (розтягнуті верхні волокна), а прогин вільного кінця дорівнює mm, де MNm². Така сама консоль є серед прикладів застосунку EduBeam.
Нерозрізна балка
Два прольоти по 5 m на трьох опорах, 10 kN/m на обох. Програма знаходить реакції, момент над середньою опорою і найбільший прольотний момент:
import { DofID, LinearStaticSolver } from '@edubeam/fem'
const solver = new LinearStaticSolver()
const { domain } = solver
domain.createMaterial(1, { e: 210e9, g: 81e9 })
domain.createCrossSection(1, { a: 28.5e-4, iy: 1943e-8, k: 1e32 })
domain.createNode('A', [0, 0, 0], [DofID.Dx, DofID.Dz])
domain.createNode('B', [5, 0, 0], [DofID.Dz])
domain.createNode('C', [10, 0, 0], [DofID.Dz])
const span1 = domain.createBeam2D(1, ['A', 'B'], 1, 1)
domain.createBeam2D(2, ['B', 'C'], 1, 1)
const lc = solver.loadCases[0]
for (const span of [1, 2]) {
lc.createBeamElementUniformEdgeLoad(span, [0, 10e3], true)
}
solver.solve()
// getReactions повертає матрицю mathjs або масив: перетворимо на масив
const list = (v: unknown): number[] =>
Array.isArray(v) ? v : (v as { toArray(): number[] }).toArray()
for (const label of ['A', 'B', 'C']) {
const { dofs, values } = domain.getNode(label).getReactions(lc)
const rz = list(values)[dofs.indexOf(DofID.Dz)]
console.log(`R${label} = ${(-rz / 1e3).toFixed(2)} kN up`)
}
const mB = span1.computeBendingMomentAt(lc, 5)
console.log(`MB = ${(mB / 1e3).toFixed(2)} kNm`)
// Найбільший додатний момент у прольоті 1 з 501 точки вздовж нього
const { x, M } = span1.computeBendingMoment(lc, 500)
const i = M.indexOf(Math.max(...M))
console.log(`max M = ${(M[i] / 1e3).toFixed(2)} kNm at x = ${x[i]} m`)
RA = 18.75 kN up
RB = 62.50 kN up
RC = 18.75 kN up
MB = -31.25 kNm
max M = 17.58 kNm at x = 1.87 m
Значення з підручника для двох однакових прольотів: , , , а найбільший прольотний момент kNm при m. Вибірка знаходить його в точці сітки 1,87 m, з відхиленням від точного значення не більше 0,0002 kNm.
На рисунку використано переріз із прикладів застосунку, а не IPE 200. Якщо переріз по всій довжині однаковий, внутрішні зусилля нерозрізної балки не залежать від її жорсткості, тож епюри мають ті самі числа; відрізняється лише прогин.
Що можна змінити
- Різні прольоти чи навантаження: змініть координати C або перелік навантажень. Навантаживши лише один проліт, отримаєте знайомий випадок невигідного розташування навантаження.
- Три прольоти: додайте вузол D і стрижень
['C', 'D']. - Защемлений кінець: задайте для A
[DofID.Dx, DofID.Dz, DofID.Ry]. - Справжня деформація зсуву:
k: 5 / 6для прямокутника або коефіцієнт зсуву вашого перерізу. - Рисунок: передайте розв’язувач бібліотеці @edubeam/plot.
У покроковому прикладі Нерозрізна балка й осідання опори таку балку будують у застосунку EduBeam, а на сторінці Перевірка результатів вручну є інші випадки з підручників разом із формулами.