Температура та осідання опор

Два навантаження, які не є силами: стрижень, що прагне змінити довжину або кривину, і опора, що зміщується. Обидва спричиняють внутрішні зусилля лише там, де конструкція цьому перешкоджає, тому вони добре підходять для статично невизначуваних конструкцій. Теорію обох описано в розділі Навантаження на елемент теоретичного посібника застосунку.

Температура

TypeScript
lc.createBeamTemperatureLoad(member, [dTc, dTb, dTt])
ЗначенняЗмістВплив на вільний стрижень
dTcзміна в центрі ваги перерізу, Kподовжується на
dTbзміна в нижніх волокнах (з боку локальної осі +z), Kразом із dTt викривлюється з кривиною
dTtзміна у верхніх волокнах, K

Згинає стрижень лише різниця dTb - dTt, тож [30, 20, 0] і [30, 10, -10] — це те саме навантаження. Потрібні alpha матеріалу та h перерізу; без h моменти будуть NaN.

Балка, защемлена на обох кінцях, не може ні подовжитися, ні викривитися, тому її натомість стискає й згинає: і .

temperature.ts
import { DofID, LinearStaticSolver } from '@edubeam/fem'

const solver = new LinearStaticSolver()
const { domain } = solver
const lc = solver.loadCases[0]
domain.createMaterial(1, { e: 210e9, g: 81e9, alpha: 12e-6 })
domain.createCrossSection(1, { a: 28.5e-4, iy: 1943e-8, h: 0.2, k: 1e32 })

const fixed = [DofID.Dx, DofID.Dz, DofID.Ry]
domain.createNode('A', [0, 0, 0], fixed)
domain.createNode('B', [6, 0, 0], fixed)
const beam = domain.createBeam2D(1, ['A', 'B'], 1, 1)

// Центр ваги тепліший на 30 K, низ тепліший за верх на 20 K
lc.createBeamTemperatureLoad(1, [30, 20, 0])
solver.solve()

beam.computeNormalForceAt(lc, 3) // -215460 N: EA · 12e-6 · 30
beam.computeBendingMomentAt(lc, 3) // -4896.4 N·m: EI · 12e-6 · 20 / 0.2

Для IPE 200  MN і  MNm². Тепліші нижні волокна змушують вільну балку вигнутися кінцями вгору, тож защемлення згинає її в протилежний бік: виникає від’ємний момент, розтягнуті верхні волокна.

Балка з двома защемленнями: у центрі ваги тепліша на 30 K, знизу тепліша, ніж зверху, на 20 K−4,896ΔT = 30 K, ΔTb − ΔTt = 20 K215,54,896215,54,896AB
Балка з двома защемленнями: у центрі ваги тепліша на 30 K, знизу тепліша, ніж зверху, на 20 KВідкрити в EduBeam

На шарнірно опертій балці те саме навантаження не спричиняє жодних внутрішніх зусиль, лише переміщення: шарнірно-рухома опора зсувається назовні на  mm, а середина прольоту прогинається на  mm.

Задані переміщення

TypeScript
lc.createPrescribedDisplacement(node, { [DofID.Dz]: 0.01 })

Зміщує опору на задану величину: у метрах для Dx і Dz, у радіанах для Ry, у власних осях вузла. Ступінь вільності має бути закріплений опорою вузла; на вільному ступені вільності значення ігнорується без попередження.

Балка із защемленням в A і шарнірно-рухомою опорою в B, яка осідає на 10 mm; новий розв’язувач, матеріал і переріз — як у температурному прикладі:

TypeScript
domain.createNode('A', [0, 0, 0], [DofID.Dx, DofID.Dz, DofID.Ry]) // защемлення
domain.createNode('B', [6, 0, 0], [DofID.Dz]) // шарнірно-рухома опора
const beam = domain.createBeam2D(1, ['A', 'B'], 1, 1)

lc.createPrescribedDisplacement('B', { [DofID.Dz]: 0.01 }) // 10 mm донизу
solver.solve()

domain.getNode('B').getReactions(lc).values // [566.7] N: 3EIw/L³
beam.computeBendingMomentAt(lc, 0) // -3400.2 N·m в A: 3EIw/L²

Шарнірно-рухома опора мусить тягнути балку донизу, щоб балка пішла за нею, тож її реакція додатна, уздовж +z:  N.

Шарнірно-рухома опора балки із защемленням осідає на 10 mm: −3,4 kNm у защемленні−3,410 mm0,56673,40,5667AB
Шарнірно-рухома опора балки із защемленням осідає на 10 mm: −3,4 kNm у защемленніВідкрити в EduBeam

Як застосунок показує обидва навантаження, описано на сторінці Навантаження.