Початок роботи
@edubeam/fem — це розв’язувач методу скінченних елементів, на якому працює EduBeam: кожну епюру, реакцію і прогин, які показує застосунок, обчислено саме ним. Ним можна розраховувати плоскі балки, рами й ферми з власного коду, у браузері або в Node: генерувати вправи разом із відповідями, перевіряти домашні завдання, виконувати параметричні дослідження або зробити його розрахунковим ядром вебсторінки.
Бібліотеку написано на TypeScript, вона містить власні типи і є вільним програмним забезпеченням за ліцензією GPL-3.0. Її створив Bořek Patzák, а розвивають він і Jan Voříšek разом з іншими учасниками.
Встановлення
npm install @edubeam/fem
Вона працює з import і require, у браузері та в Node 18 і новіших версіях, і має одну залежність — mathjs. До версії 0.3.0 її встановлювали з GitHub під назвою ts-fem: якщо ви користувалися нею так, замініть імпорти на @edubeam/fem. Більше нічого не змінилося.
Щоб випробувати приклад нижче в порожній теці, зробіть із неї проєкт, який використовує import, і встановіть пакет:
npm init -y
npm pkg set type=module
npm install @edubeam/fem
Без "type": "module" у package.json приклад теж запуститься, але Node спершу виведе попередження.
Перша балка
Сталева балка IPE 200 прольотом 6 m на шарнірно-нерухомій і шарнірно-рухомій опорах під навантаженням 12 kN/m:
import { DofID, LinearStaticSolver } from '@edubeam/fem'
const solver = new LinearStaticSolver()
const { domain } = solver
// Скрізь одиниці СІ: m, N, Pa. Сталь і IPE 200.
domain.createMaterial('steel', { e: 210e9, g: 81e9 })
domain.createCrossSection('IPE200', { a: 28.5e-4, iy: 1943e-8, k: 5 / 6 })
// Вузли в точках [x, y, z] у метрах і ступені вільності, які закріплює їхня опора
domain.createNode('A', [0, 0, 0], [DofID.Dx, DofID.Dz]) // шарнірно-нерухома опора
domain.createNode('B', [6, 0, 0], [DofID.Dz]) // шарнірно-рухома опора
const beam = domain.createBeam2D(1, ['A', 'B'], 'steel', 'IPE200')
// 12 kN/m уздовж локальної осі z стрижня: на балці, заданій зліва направо, — донизу
const lc = solver.loadCases[0]
lc.createBeamElementUniformEdgeLoad(1, [0, 12e3], true)
solver.solve()
console.log(beam.computeBendingMomentAt(lc, 3)) // N·m посередині прольоту
console.log(beam.computeShearForceAt(lc, 0)) // N у вузлі A
console.log(beam.computeLocalDefl(lc, 2).w[1]) // m посередині прольоту
Збережіть код у файл beam.ts і запустіть node beam.ts: Node 22.18 і новіші версії виконують TypeScript без перетворення. У файлі немає анотацій типів, тож у старішому Node досить зберегти його як beam.mjs. Програма виведе:
54000
36000
0.04990940552616746
Це значення з підручника: kNm і kN. Ось та сама балка, розрахована тим самим розв’язувачем просто у вашому браузері:
Прогин 49,91 mm на 0,28 mm більший, ніж mm за теорією Ейлера–Бернуллі. Це не помилка: стрижень є балкою Тимошенка, а 0,28 mm — це , тобто деформація зсуву цієї балки. Задайте k дуже великим, наприклад 1e32, і різниця зникне: див. Деформація зсуву.
Що робить цей код
Створіть розв’язувач
new LinearStaticSolver() має порожній domain, у якому зберігається модель, і один випадок навантаження, solver.loadCases[0].
Опишіть модель
Матеріали й перерізи, вузли з опорами, а потім стрижні між вузлами. Кожен об’єкт має позначку (рядок або число), за якою на нього посилається решта моделі. Див. Вузли та опори, Матеріали та перерізи і Стрижні та шарніри.
Навантажте її
Навантаження належать до випадку навантаження: сили у вузлах, навантаження вздовж стрижнів, температура й осідання опор. Див. Навантаження.
Розрахуйте
solver.solve() збирає і розв’язує систему рівнянь для всіх випадків навантаження. Див. Розрахунок.
Прочитайте результати
Внутрішні зусилля в будь-якому місці стрижня, прогини, кінцеві зусилля, переміщення вузлів і реакції. Див. Читання результатів, а про епюри — Побудова епюр.
Одиниці та знаки коротко
Задаєте все в одиницях СІ — отримуєте результати теж у СІ. Модель лежить у площині x–z, вісь z напрямлена вниз, тож додатне fz тисне донизу, а верх колони заввишки 4 m розташований у . Положення на стрижні задають у метрах від його першого вузла. Додатним є момент, що розтягує нижні волокна. Повний перелік — на сторінці Одиниці та правила знаків.
Шість частих помилок
- Вісь z напрямлена вниз. Гравітаційні навантаження додатні, а все, що вище за опори, має від’ємну координату z. Див. Осі.
- Напрям стрижня визначає знак M і w. Задавайте балки зліва направо, а колони знизу вгору, і знаки будуть такі, як у підручнику. Див. Напрям стрижня.
- Відсутній параметр дає
NaNабо безглуздий результат, а не помилку. Перерізу потрібніa,iyіk; матеріалу потрібенe, а такожg, якщоkне дуже велике. Див. Матеріали та перерізи. - Після додавання вузлів чи стрижнів або зміни опор задайте
solver.codeNumberGenerated = falseперед повторним розрахунком. Див. Повторний розрахунок після зміни. - Реакції повертаються як матриця mathjs або як масив, у тому порядку, у якому задано ступені вільності опори. Див. Реакції.
- Механізм не завжди викликає виняток. Переміщення порядку m означає, що конструкція може вільно рухатися. Див. Коли розрахунок не вдається.
Що далі
Приклади програм
Повні перевірені програми: балки, рами, ферми, аркуш завдань із відповідями, невеликий HTTP-сервер.
Побудуйте епюри
Передайте розраховану модель бібліотеці @edubeam/plot і отримайте її епюри у форматі SVG, у Vue або зі скрипту в Node.
Довідник API
Усі класи, методи й аргументи, з одиницями і з тим, що вони повертають.
Теорія
Балковий елемент, його матриця жорсткості та перетворення в теоретичному посібнику EduBeam.