Початок роботи

@edubeam/fem — це розв’язувач методу скінченних елементів, на якому працює EduBeam: кожну епюру, реакцію і прогин, які показує застосунок, обчислено саме ним. Ним можна розраховувати плоскі балки, рами й ферми з власного коду, у браузері або в Node: генерувати вправи разом із відповідями, перевіряти домашні завдання, виконувати параметричні дослідження або зробити його розрахунковим ядром вебсторінки.

Бібліотеку написано на TypeScript, вона містить власні типи і є вільним програмним забезпеченням за ліцензією GPL-3.0. Її створив Bořek Patzák, а розвивають він і Jan Voříšek разом з іншими учасниками.

Встановлення

Terminal
npm install @edubeam/fem

Вона працює з import і require, у браузері та в Node 18 і новіших версіях, і має одну залежність — mathjs. До версії 0.3.0 її встановлювали з GitHub під назвою ts-fem: якщо ви користувалися нею так, замініть імпорти на @edubeam/fem. Більше нічого не змінилося.

Щоб випробувати приклад нижче в порожній теці, зробіть із неї проєкт, який використовує import, і встановіть пакет:

Terminal
npm init -y
npm pkg set type=module
npm install @edubeam/fem

Без "type": "module" у package.json приклад теж запуститься, але Node спершу виведе попередження.

Перша балка

Сталева балка IPE 200 прольотом 6 m на шарнірно-нерухомій і шарнірно-рухомій опорах під навантаженням 12 kN/m:

beam.ts
import { DofID, LinearStaticSolver } from '@edubeam/fem'

const solver = new LinearStaticSolver()
const { domain } = solver

// Скрізь одиниці СІ: m, N, Pa. Сталь і IPE 200.
domain.createMaterial('steel', { e: 210e9, g: 81e9 })
domain.createCrossSection('IPE200', { a: 28.5e-4, iy: 1943e-8, k: 5 / 6 })

// Вузли в точках [x, y, z] у метрах і ступені вільності, які закріплює їхня опора
domain.createNode('A', [0, 0, 0], [DofID.Dx, DofID.Dz]) // шарнірно-нерухома опора
domain.createNode('B', [6, 0, 0], [DofID.Dz]) // шарнірно-рухома опора
const beam = domain.createBeam2D(1, ['A', 'B'], 'steel', 'IPE200')

// 12 kN/m уздовж локальної осі z стрижня: на балці, заданій зліва направо, — донизу
const lc = solver.loadCases[0]
lc.createBeamElementUniformEdgeLoad(1, [0, 12e3], true)

solver.solve()

console.log(beam.computeBendingMomentAt(lc, 3)) // N·m посередині прольоту
console.log(beam.computeShearForceAt(lc, 0)) // N у вузлі A
console.log(beam.computeLocalDefl(lc, 2).w[1]) // m посередині прольоту

Збережіть код у файл beam.ts і запустіть node beam.ts: Node 22.18 і новіші версії виконують TypeScript без перетворення. У файлі немає анотацій типів, тож у старішому Node досить зберегти його як beam.mjs. Програма виведе:

Вивід
54000
36000
0.04990940552616746

Це значення з підручника:  kNm і  kN. Ось та сама балка, розрахована тим самим розв’язувачем просто у вашому браузері:

Балка з прикладу: 6 m, IPE 200, 12 kN/m54q = 12 kN/m3636AB
Балка з прикладу: 6 m, IPE 200, 12 kN/mВідкрити в EduBeam

Прогин 49,91 mm на 0,28 mm більший, ніж  mm за теорією Ейлера–Бернуллі. Це не помилка: стрижень є балкою Тимошенка, а 0,28 mm — це , тобто деформація зсуву цієї балки. Задайте k дуже великим, наприклад 1e32, і різниця зникне: див. Деформація зсуву.

Що робить цей код

Створіть розв’язувач

new LinearStaticSolver() має порожній domain, у якому зберігається модель, і один випадок навантаження, solver.loadCases[0].

Опишіть модель

Матеріали й перерізи, вузли з опорами, а потім стрижні між вузлами. Кожен об’єкт має позначку (рядок або число), за якою на нього посилається решта моделі. Див. Вузли та опори, Матеріали та перерізи і Стрижні та шарніри.

Навантажте її

Навантаження належать до випадку навантаження: сили у вузлах, навантаження вздовж стрижнів, температура й осідання опор. Див. Навантаження.

Розрахуйте

solver.solve() збирає і розв’язує систему рівнянь для всіх випадків навантаження. Див. Розрахунок.

Прочитайте результати

Внутрішні зусилля в будь-якому місці стрижня, прогини, кінцеві зусилля, переміщення вузлів і реакції. Див. Читання результатів, а про епюри — Побудова епюр.

Одиниці та знаки коротко

Задаєте все в одиницях СІ — отримуєте результати теж у СІ. Модель лежить у площині x–z, вісь z напрямлена вниз, тож додатне fz тисне донизу, а верх колони заввишки 4 m розташований у . Положення на стрижні задають у метрах від його першого вузла. Додатним є момент, що розтягує нижні волокна. Повний перелік — на сторінці Одиниці та правила знаків.

Шість частих помилок

  1. Вісь z напрямлена вниз. Гравітаційні навантаження додатні, а все, що вище за опори, має від’ємну координату z. Див. Осі.
  2. Напрям стрижня визначає знак M і w. Задавайте балки зліва направо, а колони знизу вгору, і знаки будуть такі, як у підручнику. Див. Напрям стрижня.
  3. Відсутній параметр дає NaN або безглуздий результат, а не помилку. Перерізу потрібні a, iy і k; матеріалу потрібен e, а також g, якщо k не дуже велике. Див. Матеріали та перерізи.
  4. Після додавання вузлів чи стрижнів або зміни опор задайте solver.codeNumberGenerated = false перед повторним розрахунком. Див. Повторний розрахунок після зміни.
  5. Реакції повертаються як матриця mathjs або як масив, у тому порядку, у якому задано ступені вільності опори. Див. Реакції.
  6. Механізм не завжди викликає виняток. Переміщення порядку  m означає, що конструкція може вільно рухатися. Див. Коли розрахунок не вдається.

Що далі